top of page

Єднаємося навколо рідного слова: Всеукраїнський радіодиктант національної єдності

27 жовт.
Читати 2 хв


Щороку Всеукраїнський радіодиктант національної єдності об’єднує українців не лише в різних куточках нашої країни, а й далеко за її межами. Це вже давно не просто нагода перевірити свою грамотність, а добра традиція, яка нагадує нам про силу рідного слова та важливість бути разом.


Цьогоріч до написання радіодиктанту традиційно долучилася й наша шкільна родина. Разом з учнями за парти сіли вчителі та представники адміністрації закладу на чолі з директоркою Аллою Миколаївною Тузіковою.


Усі зібралися в гарному настрої, з цікавістю очікуючи на початок диктанту. Хтось хвилювався, чи встигне записати кожне слово, хтось пригадував правила правопису, а хтось просто радів можливості стати частиною такої важливої всеукраїнської події.


Коли пролунали перші слова диктанту, у приміщенні запанувала тиша. Усі уважно слухали, зосереджено записували текст, намагаючись не пропустити жодного речення. Цьогорічний диктант «Лист, який не закінчується» виявився особливо зворушливим. Його зміст змусив замислитися над тим, що сьогодні близьке кожному українцю: любов’ю до рідних, пам’яттю, відстанню, яка розділяє людей, та невидимим зв’язком, що залишається між ними попри все.


Після завершення диктанту ми ще деякий час ділилися враженнями, обговорювали почуте й пригадували моменти, які найбільше запам’яталися. І хоча кожен по-своєму сприйняв текст, усіх нас об’єднувало розуміння того, наскільки важливими є рідна мова, спільна пам’ять і підтримка одне одного.


Особливо відгукнулася думка про те, що лист не закінчується останньою крапкою. Адже слова, сказані чи написані від щирого серця, продовжують жити в наших думках, спогадах і вчинках.


Для нашої школи цей день став ще однією нагодою відчути себе частиною великої української родини. І не так важливо, хто написав диктант без помилок, а кому довелося замислитися над складним словом чи розділовим знаком. Найголовніше — ми були разом, писали українською, слухали й відчували одне одного.


Саме з таких спільних моментів і складається наша єдність. А поки звучить українське слово, живе наша пам’ять, наша культура й наша Україна.


Коментарі


bottom of page