Кожна калина — це чиєсь обірване життя...

Напередодні четвертих роковин повномасштабного вторгнення, коли повітря, здається, згущується від болю та спогадів, на нашій Алеї Героїв відбулася акція «Пам’ять». Це не просто захід — це розмова з тими, хто став нашим небесним щитом.

Педагог-організатор Наталія Руденко поділилася історією створення цієї живої стіни пам’яті. Вона згадувала випускників не як воїнів з гранітної плити, а як усміхнених хлопчаків за шкільною партою.

«Щоразу, висаджуючи новий кущ калини, ми до останнього сподіваємося і благаємо небо: нехай ця буде останньою. Нехай ця алея більше не росте...» — ці слова відгукнулися болем у кожного присутнього.

Разом із класним керівником Валентиною Чернишовою педагоги звернулися до молоді з головним закликом: ПАМ’ЯТАТИ. Пам’ять — це наша єдина зброя проти забуття, яке вбиває вдруге. Це урок - який ми не повинні прогулювати.

Ми згадали слова нашого випускника, який тепер тримає небо у складі «небесного війська» — Павла Кириленка. Він колись сказав фразу, що стала для нас пророчою: «Хто не знає власну історію, тому виправляють географію».

Сьогодні ворог намагається перекроїти наші кордони саме тому, що століттями намагався стерти нашу пам'ять. Ми не дамо цього зробити.

Ми пам’ятаємо. Ми вдячні. Ми продовжуємо справу наших Героїв.

Слава нашим захисникам! Світла пам'ять випускникам, які назавжди залишилися в строю.