29 вересня – 80-ті роковини від початку масових розстрілів, здійснених гітлерівцями у Бабиному Яру (29-30 вересня 1941 року). У нашому закладі було проведено цілу низку заходів, приурочених цим страшним подіям. День розпочався для всіх із хвилин жалоби. На загальношкільній лінійці-пам’яті «Трагедія Бабиного Яру» учні розповіли про найстрашніші події того часу. Так, історію неможливо повернути назад. Але необхідно розповідати про неї всю правду. Історія нашої Батьківщини, на жаль, має й сумні сторінки. І сьогодні також такі є. Це війна на Сході України. Та є люди, які усім серцем прагнуть миру. Такі є і серед учнів нашої школи. Цього року влітку відбулася важлива подія в м. Києві. На Всеукраїнський захід "Віримо. Надіємось. Любимо. Чекаємо!», з’їхалися посли миру віком від 7 до 17 років від кожного регіону України, взявши прапор своєї області. На 25 прапорах областей та Криму – сотні мрій дітей України, побажань, молитов та добрих слів було надіслано захисникам, що боронять кордони на сході України. Діти зв'язали прапори в один вузол і утворився переносний Символ Єдності України. Нашу область, місто і школу представляла того дня Ангеліна Волошко, учениця 7-В класу, разом із своїм наставником Ігорем В’ячеславовичем Деняком. Сьогодні на пам’ятному заході юному послу миру Ангеліні Волошко Алла Миколаївна Тузікова, директор школи, вручила Почесну грамоту від національного благодійного проєкту «Мрійники України» за вклад у розвиток єдності України та побажала учням мирного та щасливого дитинства. Наприкінці лінійки Ангеліна зачитала власний вірш «Мені так хочеться». У пам’ятний цей день я перед вами: Для мене честь сьогодні бути тут. Я прибула сюди з Горішніх Плавнів. Там, де Дніпро, і хвилі, аж гудуть. Де рідна школа, зелено усюди, І небо чисте, ніби водограй. Де не стріляють і не гинуть люди, І тихо так, здається, наче рай. Але я знаю, що мені сказати. Я розумію – все це завдяки: Нашим хоробрим воїнам, солдатам, І в першу чергу – їм мої рядки. Спасибі вам за захист і за спокій, І за дитинство вам низький уклін. Ви як дуби: крислаті та високі, На варті стоїте: всі як один. У мене в серці є таємна мрія – Я переконана, як в кожного із нас – Я поділюся з вами просто, як зумію, Бо відчуваю, що настав вже час: Мені так хочеться, щоб діти посміхались: Не знали ані лиха, ні війни. Себе і світ – невпинно пізнавали, Щасливими й здоровими були. І це не тільки тим, що в Україні: Нехай це слово лине по Землі! Нехай же станеться, і буде так віднині! О, як же хочеться – як хочеться мені…
В кінці заходу слово узяла директор школи Алла Тузікова, яка закликала присутніх не забувати трагічні сторінки історії, щоб уникнути їх повторення в майбутньому, бути Людиною з великої літери та поважати оточуючих. Також цього дня наша школа стала однією із багатьох тисяч шкіл України, що долучилися до НАЦІОНАЛЬНОГО УРОКУ ПАМ’ЯТІ 2021, а о 12.00 вся шкільна спільнота приєдналася до Загальнонацональної хвилини мовчання. Кожен учень, кожен працівник школи вшанували пам’ять загиблих. У вестибюлі було створено куточок пам’яті, а у шкільній бібліотеці працювала книжкова виставка-експозиція «80 років пам’яті: забуттю не підлягає». І. Манько, заступник директора з виховної роботи
Comments