26 квітня 1986 року. Берег Прип’яті. Чорнобильська атомна електростанція. О 1 годині 23 хвилині 45 секунд, коли й сама весна притихла від колискової синьоокого Полісся, сповиту материнськими обіймами тишу пройняв вибух і загравою вирвався з пітьми вогонь, що світився зовсім не природно…
Чорнобильська катастрофа… Що нам, нинішньому поколінню, відомо про неї? Чи можемо відчути той страх, який огортав мільйони людей?
Так, в нас час існують інші страхи: коронавірус, вірус Ебола тощо, але Чорнобиль – то наш біль і наша історія, про яку ми повинні завжди пам'ятати аби уберегтись від подібних помилок у майбутньому. Сьогодні в 34 раз ми з вами відзначаємо трагічну сторінку в історії нашої держави. Сумну сторінку, печальну, тому що вона пов’язана з людськими життями. В пам’яті імена людей, які стали на боротьбу з вогняним драконом, які ціною власного життя боролися з невидимим ворогом. Це забути неможливо. Боротьба була не рівною і не на користь людини, але стихія була приборкана. Стогне дзвін та найгіркішими нотами звучать у ньому голоси Чорнобиля, катастрофи, яка ніколи не зітреться з людської історії, не згасне у віках. Вихованці шкільного театру "Романтики" та учні школи розпочали відеочелендж "Чорнобильський біль не вщухає й сьогодні" Запрошуємо і вас вшанувати героїв-ліквідаторів! Запишіть вірш, присвячений ліквідаторам, мешканцям, які були змушені покинути свої домівки, вірші про події того часу та опублікуйте у мережі з хештегом #чорнобильский_біль_не_вщухає_й_досі Не забуваймо історію свого народу! Розповідаймо дітям, щоб запобігти майбутнім катастрофам! P.S.Знімаючи на камеру читання вірша, діти були повідомлені про те, що їх відео буде розміщено в Інтернеті. Тому всі відео - з дозволу учасників.
Comments