Не зраджуючи багаторічній традиції, сьогодні одинадцятикласники привітали колектив нашої школи з Днем працівників освіти.
Приємно, що зустріч відбулася в стінах рідної школи. Ні, нас дуже добре приймали колеги школи #6 і ми їм щиро вдячні за турботу, за розуміння, за підставлене плече.
Проте вдома - є вдома.
І хоча не чутно було в коридорах звичного дитячого сміху, гамору, ми щиро вітали одне одного з поверненням.
Одинадцятикласникам окрема вдячність, адже підготувати захід за 3 дні, навчаючись з 9.30 до 17.00 в школі #6, а до початку уроків прибігати на репетиції до рідної актової зали - це дійсно мати велике бажання подарувати нам, педагогам, приємні емоції в цей складний час.
Свій виступ діти наблизили до реалій життя: з тривогою та активностями в "укритті". Там старшокласники перевірили вчителів на знання предметів в умовах сьогодення: пригадали рецепт “бандера-смузі”, повторили “ази” народної медицини, навчалися дешифруванню, співали сучасних українських пісень і навіть змагалися, хто вміє найкраще лаятися чистою українською. Останнє було неперевершено! Красиво, етично, а головне - не образливо!
Окрім того, кожну команду вчителів запросили створити малюнки для наших захисників. І навіть відведених трьох хвилин вистачило для справжніх шедеврів.
А у вестибюлі педагоги та учні не тільки танцювали коломийки, а й насолоджувалися їх текстами, бо це були не просто коломийки, а в'їдливі рядки про москалів.
Повернувшись до актової зали, одинадцятикласники подякували вчителям за їх працю, нагадали, що саме освітяни виховують з дітей героїв, патріотів, волонтерів. Поліна та Богдан виконали зворушливе танго, яке змусило кожного пустити не одну сльозу.
Було місце й для жартів. Нині без них ніяк! Та й ми такі: сміємось - отже, не здаємось. Так педагогічний фольклор знайшов нове життя. Відомі фрази: "А голову вдома ти не забув!", "Вийди і зайди нормально!" тощо - були введені у коломийки про москалів.
І в чергове, тепер вже як зв'язок поколінь, нашу зустріч ми закінчили спільним виконанням пісні, що нині об'єднала мільйони українців у всьому світі - "Червона калина".
Дивлячись на своїх колег, я розумію, як усім нам нині не вистачає приємних емоцій. Сьогоднішнє свято рівноцінно вмістило в собі і позитив від спілкування, і трішки жартів, і нагадування про випробування для нашого народу, об’єднавши прагнення до перемоги на освітньому фронті із прагненням до перемоги над ворогом.