У переддень великого релігійного свята – Покрова Пресвятої Богородиці та Дня козацтва, Дня захисника України – учні10‑Б класу ще раз повернулися до наших національних витоків, духовної пам’яті та поговорили про козаків, їхнє життя, звідки вони черпали сили, наснагу, міць… І, як не дивно, про здоровий спосіб життя
Учні стали учасниками ток‑шоу «Козак – хвалькуватий гультяй чи відважний лицар?» І говорили не скільки про мужність і відвагу козаків (адже це знають всі), скільки про здоровий спосіб життя, що був притаманний козакам, адже ця проблема є досить актуальною в наш час.
Козак став у наші часи синонімом лицарської доблесті та високого благородства. Перш за все, козак – це міцна людина, яка жила в гармонії з природою. Хоча серед козацьких напоїв значне місце займали пиво та горілка. Та якби колись козакові налили такої горілки, як тепер, він би спочатку запитав: «Ти що, отруїти мене хочеш?», а потім би зарубав. Так, у мирний час козаки не відмовлялися від чарки, але п’яниць на Січі не було. Це засвідчують джерела. А поки запорожці займалися своєю професійною справою, тобто перебували на війні, протягом тривалого часу вони утримувалися від вживання алкоголю. Дуже часто використовували медовуху як ліки від поранення та простуди. А ви знаєте, що добавляли козаки в цей напій? Мед, сушені фрукти, родзинки, виноград, груші, яблука, імбир та інші прянощі. Такий напій на основі меду і хмелю був, дійсно, на здоров’я. А ще всім відомо, що козак ніколи не напивався до нестями і організм свій алкоголем не руйнував. Загальновідомо, що під час походів будь-який алкоголь якнайсуворіше заборонявся. І розправи за порушення цього закону були дуже жорстокими. Козака, який пиячив під час морського походу, викидали за борт «чайки», а на суходолі ослушника вбивали на місці. До п’яниць, які втрачали людську подобу, на Січі навіть і в мирний час ставилися нещадно, незважаючи на всякі звання і заслуги, могли забити на смерть.
Що ж до тютюну та люльки – до них приязнь особлива була. Чому ж тоді при отій «загальній тютюнізації» випадки легеневих хвороб серед козаків були дуже нечастими? По‑перше, козаки ніколи не палили в хаті, у курені. «Бо там –Бог», – казали вони. Отже, дим не їв їм легені у закритих приміщеннях. Козаки знаходили компроміс: більшу частину доби перебували на свіжому повітрі. Від ранньої весни й до глибокої осені спали надворі.
По‑друге, тютюн тримали не в кисетах, а в маленьких міцненьких гарбузянках, тому він залишався сухим, не пліснявів. По‑третє, оскільки тютюну не вистачало (був дуже дорогим), козаки примудрилися додавати в нього полин, деревій, чебрець, будяк, сухе листя валеріани, м'яти. Усі ці трави мають лікарські властивості: заспокоюють нервову систему, знижують кров'яний тиск, поліпшують апетит та сон. Запорізькі вояки майже не хворіли на астму, бронхіти, трахеїти.
А ще додамо здорове харчування, життя в гармонії з природою, бойове братство, свобода, рівність, справедливість, можливість вільно висловлювати свою думку (такі закони були на Січі) – і волелюбний, здоровий козацький дух виявився незламним.
Учасники ток‑шоу переконалися в тому, що козак – це людина здорова та сильна, смілива, відважна, а ми дійсно козацького роду. Тож хай непереможний козацький дух допоможе нам гартувати тіло без шкідливих звичок й долати життєві труднощі.
Рашина О.В., класний керівник 10‑Б класу
Comments