Жінки й війна.. Скільки світ біліє
Йому вершили долю лиш вони:
Без жінки він збідніє, помарніє,
І саме жінка – крапля для війни.
Ганна Верес
Історія любить лише гучні імена і помпезні дати. Але за кожною перемогою стоять тисячі безіменних подвигів українських жінок – матерів, що виростили синів; дружин, що чекали чоловіків; сестер, що підтримували братів…
Напередодні Дня матері, який цього року збігся із Днем Перемоги, учні 10-А класу провели урок вдячності «Невмирущий подвиг матері». За основу заходу було взято оповідання Олександра Довженка «Мати». Десятикласники говорили про те, що ми ще можемо дізнатися про жінку у військовій формі на передовій, про санітарку, що виносила поранених під зливою куль, про кулеметниць, а от про матерів, таких, як Марія Стоян, які просто чекали своїх синів чи рятували ціною власного життя чужих дітей, знаємо мало. Учні вражено й з болем говорили про жертовність матері, її милосердя, людська гідність. Так, це справді святий материнський подвиг на всі покоління!
Під час заходу десятикласники наголосили, що тема жінки на війні нині досить актуальна. За останні роки наша країна виховала нове покоління жінок – волонтерок, медпрацівниць, військових, які хоробро воюють, борються за життя на Сході України часом дуже дорогою для себе ціною.
Кажуть, що людина не може піти із життя безслідно. Її справа жива, про її подвиг згадують, якщо не вічно, то допоки живуть наступні покоління. Десятикласники запитували: «Чому жінки йдуть на війну й стоять поряд із чоловіками у цій жорстокій борні, адже вони створені для іншого?» Разом шукали відповідь на це нелегке. Здавалося б, на перший погляд зрозуміле питання. А може, вони там для того, щоб чоловіки, які розпочинають війну, задумались над її звірячою сутністю, нелюдською жорстокістю?
Війна і мир. Жіноче й чоловіче,
А треба – навпаки, бо не жінки розв’язують війну.
Немає у війни жіночого обличчя.
Війна вкрашає жінку в чорне й сивину.
Герасіка Віктор
Печонкіна Л.А, класний керівник 10-А класу.
Comments