Пам’ятаємо. Шануємо. Боремося.

Сьогодні—ще один скорботний день, коли ми згадуємо тих, хто віддав своє життя за нашу свободу та незалежність. 1076-й день повномасштабної війни. 4002 дні боротьби, мужності й незламного духу українського народу від початку окупації Криму та Севастополя.

На жаль, звук сирен став для нас буденністю, нагадуючи про постійну загрозу та біль втрат. Війна торкнулася кожного куточка нашої країни. 1 лютого ворог знову завдав нищівного удару по мирному місту—Полтаві.

Внаслідок російського ракетного удару загинули 14 мирних жителів, серед них троє дітей:

7-річний Даніїл Запішний

12-річна Діана Запішна

9-річна Софія Яворська

Вони загинули разом зі своїми батьками.

В одну мить рашисти обірвали життя цілих родин. Ця трагедія сколихнула серця мільйонів українців.

Світ більше не побачить посмішки цих дітей, але їхні маленькі життя назавжди залишаться в наших серцях. Ми пам’ятатимемо їх і будемо боротися, щоб такі трагедії ніколи не повторилися.

Наші воїни щодня продовжують мужньо боронити рідну землю. Вони—справжні герої, які ціною власного життя захищають нас. Схиляємо голови перед їхньою відвагою та самопожертвою.

Майже три роки—холодний, жорстокий лютий 2022-го. Майже три роки наші захисники перебувають у нелюдських умовах. І зараз, як ніколи, їм потрібні наша віра, підтримка, тепло. Вони з нетерпінням чекають малюнків і листів від вас, наші юні друзі! Пишіть, малюйте, вселяйте у них надію, що всі ці жертви не даремні.

Як сказав Василь Стус: «Не вмирає душа, не вмирає нація, доки жива пам’ять».

Пам’ятаймо наших героїв. Пам’ятаймо кожного незламного українця.

Слава Україні! Героям слава!