Сумніваюся, чи є такі українці, які не знають повість Михайла Коцюбинського «Тіні забутих предків».
Хто чув, читав, бачив славнозвісну екранізацію Сергія Параджанова, той знає, що це трагічна, але чарівна історія кохання карпатських гуцулів – Івана та Марічки. Через неймовірну історію любові Михайло Коцюбинський знайомить нас із нашим же минулим, із тими духами природи, добрими й злими, із яких ми вийшли, із яких зіткані наші душі й донині.
Учні 10-А класу спробували дослідити твір через проєктну діяльність. Перед тим, як розпочати роботу, опрацювали статтю Ігоря Меліки «Хто такі гуцули?»: звідки пішла назва «гуцул», чому це такі запальні, але й дуже делікатні люди, що найбільше цінують і чим пишаються, чому рідко пускають у свій світ чужих. Завдяки гуцульським мотивам маємо перемогу на Євробаченні, значною мірою саме ця окрема, як свідчать дослідники, етнічна група стала оберегом усієї нації.
Десятикласники, об’єднавшись у групи, досліджували фольклорну та історичну основу твору, проблематику повісті, характеризували образи Івана й Марічки, вивчали гуцульський діалект.
Звичайно, можна було б скористатися сучасною технікою для оформлення й представлення робіт, але вирішили піти звичайним, традиційним шляхом: папір, олівці, фломастери. Яким же було моє здивування, коли я побачила такі творчі, цікаві роботи, незвичайний погляд на завдання й, безперечно, дуже емоційний захист. Тут і символічне бачення образів, визнаю, досить незвичне; і яскравий гуцул в оточенні діалектних слів; і знакове позначення проблем, і навіть робота в 3Д-форматі.
Скільки талантів розкрилося в дітях, як вони розумно розподілили доручення в групах, охоче працювали!
Вивчаючи повість Михайла Коцюбинського «Тіні забутих предків», десятикласники намагалися пізнати таємничий світ Гуцульщини, багато що їм дуже добре вдалося, тож сподіваюся, що наші предки принаймні дещо наблизилися до нас.
Comments