8 та 9 травня ми відзначаємо День пам’яті жертв Другої світової війни та примирення між країнами-учасницями Другої світової війни. Скільки б не пройшло років, десятиліть від того недільного ранку, коли пролунало слово «Війна!», не згасне пам'ять про тих, хто приніс на вівтар перемоги своє життя.
Учні 10-Б класу провели класну годину «Не згасити пам’яті вогонь…». Згадували ті страшні часи, коли рідну землю топтав ворог. Війна почалася 1 вересня 1939 року з нападу на Польщу, а потім німецька авіація бомбила Київ, Львів та інші міста України. Війна – це горе, сльози, смерть, розруха. Учні згадували те, що вчили на уроках історії, ділилися спогадами рідних про ті страшні часи. Страждали не тільки дорослі, а й діти. Бабуся одного з учнів у вісім років копала окопи під прицілом німецьких окупантів. Хтось був відправлений на роботу в Німеччину, а потім пішки повертався додому. Ця війна була найкровопролитнішою та найжорстокішою. Воїни, проявляючи чудеса героїзму, мужності, билися за кожен клаптик рідної землі. Людей катували, вбивали, не жаліючи нікого. А вони вистояли… і перемогли. Діти переглядали кадри воєнної хроніки, важко було стримувати сльози. Така трагічна наша історія.
Символом Дня пам’яті та примирення є червоний мак, який символізує кривавий слід від кулі та уособлює квітку маку. Анна Бордюг розповіла, як вона разом з учителем технологій Загаровою О.А. виготовляла маки. Навіть провела невеликий майстер-клас створення квітки-символу.
Пам’ятаймо із вдячністю і смутком про те, як люди віддавали своє життя за волю й світле майбутнє. Вони сподівалися, що таке горе більше ніколи не спіткає нас. Вони хотіли, щоб війна залишилася в спогадах, важким уроком долі. Але, на жаль, Україна знову горить у вогні. Знову ціною життя славних синів і доньок захищаємо рідну Батьківщину. Честь і шана живим, вічна слава загиблим. Хай ніколи не згасне пам'ять про героїв, а війна нарешті скінчиться. Миру всім нам, українцям.
Рашина О.І., учитель української мови та літератури
Comments